День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається третього місяця осені. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства. За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця, ченця Києво-Печерського монастиря, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвятився в сан диякона. Він був книжником із широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст. Усесвітню славу Нестору принесла справа всього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ». Щороку в День української писемності та мови покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси тощо. 9 листопада на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано 2000 року. Відтоді всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з’ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово. Цього року радіодиктант національної єдності розпочався о 12:30. До написання долучилися педагоги та учні нашої школи.

МОЯ МОВА                               Все в тобі з'єдналося, злилося –                               Як і поміститися в одній! –                               Шепіт зачарований колосся,                               Поклик із катами на двобій.                              Ти даєш поету дужі крила,                               Що підносять правду в вишину,                               Вченому ти лагідно відкрила                               Мудрості людської глибину.                               І тобі рости й не в'януть зроду,                               Квітувать в поемах і віршах,                               Бо в тобі – великого народу                               Ніжна і замріяна душа.                                                                   В.Симоненко