Література
Скільки гарних творів створили й українські, й іноземні
діячі культури. Цей багаж знань повинна молодь знати, хоча б загалом. Але не у
всіх література викликає радість і бажання закритися з книжкою у кімнаті чи
сісти почитати у парку.
Останнім
часом у школах все частіше починають показувати дітям електронні презентації.
Така тенденція не випадкова, адже вони мають ряд переваг перед звичайними
підручниками та книгами: вони можуть включати в себе фрагменти відео, різні
картинки, фотографії. Матеріал ефективніше засвоюється, завдяки наявності
графіків, таблиць і схем.
Презентації містять невелику кількість тексту, який
ретельно структурований і зрозумілий будь-якому школяру. Допомагають
урізноманітнити монотонний навчальний процес, при цьому використовуються не
тільки для занять у класі , але і для індивідуального навчання. Електронні
презентації торкаються тем, які виходять за межі навчальних посібників, і за
рахунок цього розширюють кругозір дитини.
6 клас
Календарно-обрядові пісні
Українські народні пісні
літнього циклу. Русальні пісні
|
|
Пісні купальскі та жніварські
|
Загальна характеристика календарно-обрядових,
соціально-побутових та родинно-побутових пісень
|
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
Максим Рильський
Максим Рильський (документальний фільм)
|
Розстріляне відродження".
Максим Рильський
|
|
 |
||
"Гра долі".
Poeta maximus
(2008)
|
ПОРТРЕТ
|
Вінок поезій
Максима Рильського
|
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
 |
 |
Рильський Максим Тадейович (1895-1964) - поет, перекладач, публіцист, громадський
діяч
Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві. Його
батько, етнограф, громадський діяч і публіцист Тадей Рильський, був сином
багатого польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької. Один з
предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем. Дід був учнем
базиліянської школи і під час взяття Умані гайдамаками у 1768 році ледве не був
страчений. Тадей Рильський разом з Володимиром Антоновичем та групою інших
польських студентів вирішили присвятити себе вивченню історії України й віддати
своє життя народу, серед якого жили. В історії цей рух відомий як рух
хлопоманів. Мати Максима Рильського, Меланія Федорівна, була простою селянкою з
села Романівки (нині Попільнянського району Житомирської області). 1902 року
помер його батько, і родина переїхала з Києва в Романівку. Максим спершу
навчався в домашніх умовах, потім у приватній гімназії в Києві. Змалку
познайомився з композитором М.Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем
українських народних дум та пісень Д.Ревуцьким, актором і режисером
П.Саксаганським, етнографом та фольклористом О.Русовим, які справили на нього
великий вплив. Деякий час він жив і виховувався в родинах М.Лисенка та
О.Русова. Після приватної гімназії Рильський у 1915—1918 роках навчався на
медичному факультеті Київського університету Св.Володимира, потім на
історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому
за гетьмана Павла Скоропадського, але жодного з них не закінчив. Займався
самоосвітою, вивченням мов, музикою. З 1919 по 1929 рік вчителював у селі,
зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці
Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти. Перша
збірка його поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. У 1920-х роках
Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків», переслідуваного
офіційною критикою за декадентство, відірваність від сучасних потреб
соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій та
декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми Адама
Міцкевича «Пан Тадеуш». 1931 року Рильського заарештовує НКВД, й він майже рік
просидів у київській Лук’янівській тюрмі. Його товариші-неокласики Д.Загул,
М.Драй-Хмара, П.Филипович, М.Зеров були репресовані й загинули в концтаборах. З
1931 року творчість Рильського зазнає змін, він, не в змозі виступити проти
режиму, змушений поставити свою поезію на службу йому. Його творчість ділиться
на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити
незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його. У радянську
добу Рильський написав тридцять п’ять книжок поезій, кращі серед яких — «Знак
терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про
рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові
записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі
слов’янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та
літературознавства. 1943 року його обрано академіком. У 1944—1964 роках Максим
Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії
АН України. 1960 року йому було присуджено Ленінську премію, у 1943, 1950 —
Державну премію СРСР. Помер Максим Тадейович Рильський 24 липня 1964 року.
Поховано його у Києві, на Байковому кладовищі.
Вагомий внесок поета у
словникову справу української мови. Словники та довідники,
видані за участю М. Рильського, не втратили свого значення й сьогодні.
Неокласицизм (з грецької новий і зразковий) — течія в літературі та мистецтві, що
з'явилась значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла
свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і
мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої
суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм
виник в західноєвропейській літературі в середині XIX ст. До групи українських
неокласиків у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський,
П. Филипович, Юрій Клен (О. Бургардт). Вони відмежовувались від так званої
пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали
перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці. Неокласики
позиціонували себе як естетів і жорстко протиставляли себе народництву і
романтизму. Крім художньої творчості, члени групи були також активними
літературними критиками та теоретиками українського модернізму.
Основні теми його творчості
такі:
— людина і природа (збірки «На білих островах», «Під осінніми зорями»,
«Гомін і відгомін»);
— боротьба за мир («За мир»);
— краса і велич рідного слова («Мова», «Рідна мова»);
— щастя людини (збірка «Троянди й виноград»);
— роль мистецтва в становленні людини («Діалог»);
— оспівування патріотизму та героїв Великої Вітчизняної війни («За рідну
землю», «Україні», «Наша кровна справа», «Слово про рідну матір»).
Основні твори: Збірка «На узліссі», «Під осінніми зорями», «Синя далечінь», «Крізь бурю й
сніг», «Тринадцята весна», «Де сходяться дороги», «Гомін і відгомін», «Троянди
й виноград», «Далекі небосхили», «Голосіївська осінь», «В затінку жайворонка».
Серед творів, написаних Рильським
для дітей, значне місце посідає пейзажна лірика.
М. Рильський друг природи, вважав її вічним джерелом життя і творчості,
виявляв тонке розуміння природи, закликав берегти, відновлювати і збагачувати
її. Рильський вважав, що і пейзажні твори, якщо вони викликають радісні
почуття, прагнення моральної чистоти і благородства, бажання зробити щось
прекрасне, служать важливим засобом виховання. Саме таким оптимістичним,
життестверджувальним звучанням позначені пейзажні твори поета.
М. Рильський пише про ліс, поле, річку, сніг, ялинку: «Білі мухи», «Річка»,
«Новорічна ялинка», «Пісня про ялинку», «Свіжа зелень розгойдалась», «Дощ»,
«Веснянка» та ін. Пейзажна лірика поета характеризується глибокою
спостережливістю, образним відтворенням явищ природи. Так, він використовує
метафору «білі мухи», порівнює сніг з білим пухом, створюючи оригінальний
образ.
Автор прагнув до того, щоб слова лились «стобарвно і стозвуко», і виявив
уміння одним рядком намалювати цілу картину: Хлюпоче синя річка... («Річка»).
Тут ми бачимо вміле поєднання слухових і зорових відчуттів. У вірші змальовано
літній похід гомінкої юрби дітей до річки, їхній веселий настрій. При
змалюванні картин природи поет звертається до використання засобу
персоніфікації, уособлення. Літо в нього змальовано в образі заквітчаної
дівчини («Дівчина»).
Як правило, у М. Рильського немає так званої чистої природи, вона виступає
у взаємодії з дітьми, з людиною праці, яка збагачує природу. Навіть у вірші
«Білі мухи» поет говорить про дбайливого дідуся Максима, який змайстрував санки
для всіх дітей.
Вірші, які вивчаються у
початковій школі письменника Максима Тадейовича Рильського.
Підручник (1) Скрипченко Н.Ф., О.Я. Савченко “Первоцвіт”. Розділ
“Зима-білосніжка” – вірш “Білі мухи”.
Розділ “У вкрились луки цвітом, вітаючись з літом” – вірш “Річка”.
Підручник 3(2) Читачка Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я.
Розділ “Письменники рідного краю” – вірш “Ми збирали з сином на земні
каштани”, “Пісня про Дніпро”, “Дівчина”, “Спинися літо на порозі”, “На білу
гречку впали роси”.
Підручник 3(4) Скрипченко Н.Ф., О.Я. Савченко, Н.Й. Волошина
Розділ “На світі є одним одна вкраїна” – вірш “Мова”.
Розділ “Зростайте справжніми людьми” – вірш “Не кидайсь хлібом”, “Ким хочеш
бути, хлопчику...?”
Розділ “Краса землі, краса життя”, - вірш “Зима”, “Навшпиньках підійшов
вечір”.
Виховне значення віршів М.Т.
Рильського.
Він говорив, що любить, коли в домі є діти і коли вони сміються. Адже
дитячий сміх – символ щастя і радості. Любов до дітей виніс поет з власного
дитинства.
З романівських полів, з романівських лук і осель прийшли в його поезію
ранні роси і гіркі сльози, і заблищали вони на віях матерів і дітей і на
вершинах світової поезії.
Все для людини і завжди з людиною – цей заповіт Максим Рильський проніс
крізь бурю й сніг, крізь усе життя, проніс, як Людина з великої літери, як
лицар краси і добра.
“Хто мав щастя зустрічатися з Максимом Рильським, той знає ті прекрасні
години. Коли в світі якимось чародійством більшало творчості, мрій, натхнень,
любові”, - згадує Михайло Стельмах.
У 1 класі учнів вивчають такі вірші М.Т. Рильського: “Білі мухи”, “Річк4а”,
які відносяться до пейзажної лірики письменника, яка серед творів поета для
дітей посідає значне місце.Рильський – друг природи, вважав її вічним джерелом
життя творчості, виявляв тонке розуміння природи, закликав берегти,
відновлювати і збагачувати її. Рильський вважав, що і пейзажні твори. Якщо вони
викликають радісні почуття. прагнення моральної чистоти і благородства, бажання
зробити щось прекрасне, роблять важливу справу, служать важливим засобам
виховання. Саме такими оптимістичним, життєстверджувальним звучанням позначені
пейзажні твори поета.
М. Рильський пише про ліс, поле, річку, сніг, ялинку: ”Білі мухи”, “Річка”,
“Пісня про ялинку”. Пейзажна лірика поета характеризувалася глибокою спостережливістю,
образним відтворенням явищ природи. Так. він використовує метафору “білі мухи”,
порівнюючи сніг з білим пухом, створюючи оригінальний образ.
Автор прагнув до того, щоб слова лились “стобарвно і стозвуко”, і виявив
уміння одним рядком намалювати цілу картину: Хлюпоче синя річка... (“Річка”).
Тут ми бачимо вміле поєднання слухових і зорових відчуттів. У вірші змальовано
літній похід гомінкої юрби дітей до річки, їхній веселий настрій.
Як правило, у М.Рильського немає так званої чистої природи, вона виступає у
взаємодії з дітьми, з людиною праці, яка забаг чує природу. Навіть у вірші
“Білі мухи” поет говорить про дбайливого дідуся Максима, який змайстрував санки
для всіх дітей.
У 2 класі діти знайомляться із біографією та сторінками творчості Максима
Тадейовича Рильського. Вони вивчають поезії “Ми збирали з сином на землі
каштани”, “Пісня про Дніпро”, “Дівчина”, “Спинися літо на порозі”, “На білу
гречку впали роси”.
Український письменник Панас Мирний писав, що “найбільше і найдорожче добро
в кожного народу – це його мова. Скільки нерозгаданих таємниць, яка неповторна
краса і могутня сила криються, здавалося б, у найпростіших словах, що здатні
зворушувати людські серця! Такі думки втілені у чудовому вірші Максима
Рильського “Мова” сповненому глибоких патріотичних почуттів. У нього
кожне слово – це перлина, Це праці, це натхнення, це людина. Максим
Рильський писав: “Любімо, шануймо. Бережімо природу, вічне джерело нашого життя
і нашої творчості”. Поет був палким любителем природи рідного краю, яка припала
до серця йому ще в рідній Романівці. Він часто відпочивав на лоні природи, з
непідробною щирістю змальовував її у своїх творах, вдаючись до поетичної
медитації, роздумів при спогляданні її чарівної і невмирущої краси.
Ірина Жиленко
ЗВЕРШЕНО КЛОПІТ ЛІТА
|
Відеопоезія: І. Жиленко "Підкова"
|
Ірина Жиленко
Не зачиняю вікна
|
Ірина Жиленко
Вечір гномів
|
Немає коментарів:
Дописати коментар