ВІТАЮ ВАС НА МОЄМУ БЛОЗІ

Вислови про вчителя





Висловлювання про вчителів, 
їх педагогічний такт, ерудицію, учительський хист, здібності, слова вчителя, вплив на подальшу долю дитини, професію, ...



Учитель! Слово ж яке!.. Учитель! Легко сказати! В нашій країні, де вчиться кожна дитина, вчитель — це перша людина. Майбутнє наших дітей, нашого народу — в руках учителя, в його золотім серці. Треба б, побачивши його на вулиці,  за  п'ятдесят  метрів  шапку  скидати  з  поваги  до  нього.
Олександр Фадєєв



Великий той учитель, який проймається справою, якої навчає.
Катон Старший



Сократа вихваляли за те, що, маючи можливість займати громадську посаду і бути корисним своїй батьківщині, він вважав за краще служити вихованню юнацтва, заявляючи, що більш корисний державі той, хто зробить багатьох здатними  управляти  державою, ніж той, хто управляв нею  сам.
Я.А. Коменський



...Наші вчителі певні, що вони поставлені на високо почесному місці, що їм надано чудову посаду, вище за яку нічого не може бути під сонцем,..
Я.А. Коменський



Учителями повинні бути люди.чесні, діяльні і працьовиті; не тільки для годиться, а й насправді вони повинні бути живими взірцями чеснот, що їх вони мають прищепити іншим.  (Ніщо удаване не може бути тривалим).
Я.А. Коменський



Люби вчителя, як батька, і ніде не лишайся з більшим задоволенням, ніж під його опікою.
Я.А. Коменський



Якщо в селі вчитель — людина, сповнена любові, мудрості, з невинною душею; якщо він людина, обдарована усім тим, що необхідно для його професії.— тоді він своїм способом дій стає справжнім батьком села.
Й.-Г. Песталоцці



...Учитель стає на місце кращого батька, кращої матері. Він підхоплює з їхніх рук нитку виховання в тому місці, де вони вже не в змозі продовжувати. Така людина здатна піднести духовний рівень цілого села, розвинути в молоді сили і здібності, підвести молодь до нового способу думання і дій.
Й.-Г. Песталоцці



Не викликає сумніву одне: якщо ми чогось потребуємо, то це добрих учителів. Де бракує їх, там уся інша шкільна суєта в країні — п'яте колесо у возі, окозамилювання, щоб людина не бачила, чого їй бракує. Отже, хто хоче, щоб школи по-справжньому сприяли належному вихованню народу, той повинен насамперед допомогти в найнеобхіднішому, а саме: щоб скрізь у країні були люди, які здатні і прагнуть виховувати молодь і керувати нею з розумінням і любов'ю, так, щоб вона могла осягти мудрість життя, набратися сили і засвоїти порядок, властивий її стану і положенню.
Й.-Г. Песталоцці



Пам'ятайте, що перед тим, як взятися за виховання людини, треба самому зробитися людиною; треба, щоб у вас самих склався той взірець, який повинна наслідувати дитина.
Ж.-Ж. Руссо



Як може добре виховати дитину той, хто сам не був добре вихований!
Ж.-Ж. Руссо



Вихователь! — Яка висока потрібна тут душа!.. Воістину, щоб створити людину, треба самому бути або батьком, або більше, ніж людиною.
Ж.-Ж. Руссо



Учитель для школи — це те ж саме, що сонце для всесвіту. Він джерело тієї сили, яка надає руху всій машині. Остання заіржавіє у мертвому заціпенінні, якщо він не зуміє вдихнути в неї життя і рух...
А. Дістєрвег



Де шкільна справа в занепаді, винний у цьому вчитель; де вона добре поставлена, там вона цим зобов'язана вчителеві.
А. Дістєрвег



Усюди цінність школи дорівнює цінності її вчителя. Побувавши в першій, пізнаєш останнього значно ближче й грунтовніше, ніж внаслідок найдосконалішого опису. «Покажи мені своїх учнів, і я побачу тебе»
А.  Дістєрвег



Що сталося б з народом, із суспільством, з державою без його тихої, скромної, працьовитої діяльності? Він один ще не в змозі все зробити, але він закладає основи всьому, і без нього відразу ж поширилося б серед нас біда.
Л. Дістєрвег



Хто бажає, щоб народ був щасливий і виховувався успішно, той повинен визнати як першу і неминучу умову досягнення цієї мети — виховання і освіту вчителів, а також таке їх становище, що відповідало б їхньому важливому обов'язку.
А. Дістєрвег



Учительська самосвідомість полягає у високій думці вчителя про гідність і  значення  своєї  професії.
Хто не усвідомлює значення своєї професії, не цінує її високо, той небагато зробить як учитель, тобто не викопає свого призначення вчителя і людини, а отже, не виправдає свого існування.
А.  Дістєрвег



...Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися і надихатися силами, що пробудилися в ній. Жалюгідна кожна людина, що відстала від свого часу; поява ж учителя молоді, який сам живе в минулому, викликає лише співчуття всіх людей, які живуть у ногу із своїм часом і мислять суголосно зі своїми сучасниками.
А. Дістєрвег



Він повинен виховувати безліч дітей — чужих дітей і вічно дітей. На зміну тим, хто просувається вперед, ідуть наступні за ними, тим, хто закінчує,—ті, хто вступає. Учителеві доводиться щороку, мало не щодня, починати спочатку,— і так усе життя.
А. Дістєрвег



Школа — виноградник, де вчитель покликаний діяти виховавчо і плідно. Ці і подібні думки, які завжди близькі вчителеві і постійно витають перед його розумовим зором, підтримують у ньому веселість і бадьорість, зберігають йому мужність і спокій, якщо випали йому на долю невдячність і невизнання. Без таких думок, безсумнівно, не може бути постійно щасливого шкільного вчителя.
А. Дістєрвег



Ідея, якій служить учитель, полягає в насадженні моральності в роді людському. Їй віддається він усією душею, вона володіє ним неподільно. Вона не засіла йому в голову як надуманий принцип, але перейшла в його плоть і кров. Не він нею володіє, а вона ним.
А. Дістєрвег



Він — учитель за покликанням; його не можна уявити собі ніким іншим як учителем. Викладання стало його життям, його поживою; воно нероздільно зв'язане з ним. І не дивно, що вчительська справа стає у нього вільним мистецтвом, і він на всіх своїх учнів накладає печать свого духу! Як він знаходить своє щастя в навчанні, так можна вважати щасливими тих, хто в нього вчиться.
А. Дістєрвег



Справжній учитель — найкращий, найвірніший друг батьків... Почувати себе вчителем означає почувати себе другом батьківського дому.
А. Дісгервег



Вихователь, що стоїть на рівні з сучасним ходом виховання, почуває себе живим, діяльним членом великого організму, який бореться з неуцтвом та пороками людства, посередником між усім, що було благородного й високого в минулій історії людей, і поколінням новим, охоронцем святих заповітів людей, які боролися за істину і за благо. Він почуває себе живою ланкою між минулим і прийдешнім, могутнім ратоборцем істини .й добра, і усвідомлює, що його справа, скромна зовні,— одна з найвизначніших справ в історії, що на цій справі грунтуються царства і нею живуть цілі покоління.
К. Д. Ушинський



В організмі громадського виховання кожному призначено його справу: але найважливіший член у цьому організмі, без сумніву, є викладач і найближчий вихователі,, якщо обидві ці посади не з'єднані разом...
К. Д. Ушинський



У вихованні все повинно базуватися на особі вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, хоч би як хитро пін був придуманий, по може  замінити особистості  в справі виховання.
К. Д. Ушинський



...Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає в характер, неможливе. Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна формувати характер. Причини такого морального магнетизування приховані глибоко в природі людини.
К. Д. Ушинський



Хоч які, здавалося б, великі вимоги, що їх ми ставимо перед вихователем, але ці вимоги цілком відповідають обширності і важливості самої справи.
К. Д.  Ушинський



...Якщо медикам ми ввіряємо наше здо­ров'я, то вихователям ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої  вітчизни.
К. Д. Ушинський



Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати... Те саме повинні ви сказати і про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності.
К. Д. Ушинський



...Ввіряючи вихованню чисті й вразливі душі дітей, ввіряючи для того, щоб воно провело в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься в своїй діяльності, і вимагати на це питання ясної й категоричної відповіді.
К. Д.  Ушинський



Чітке визначення мети виховання ми вважаємо аж ніяк не марним і в практичному відношенні. Хоч як далеко заховав би вихователь або наставник свої найглибші моральні переконання, але якщо тільки вони в нього є, то вони виявляються, можливо, невидимо не тільки для начальства, а й для нього самого, в тому впливі, який матимуть на душі дітей, і діятимуть тим сильніше, чим більш приховані.
К. Д. Ушинський



Вихователь не чиновник; а якщо він чиновник, то він не вихователь, і коли можна виконувати ідеї інших, то проводити чужі переконання неможливо,
К. Д. Ушинський



Уже сам собою поганий той захисник ідеї, який береться проводити її тільки тому, що її висловлено в статуті, і який так само візьметься проводити іншу, коли статут зміниться. З такими захисниками й провідниками ідея далеко не піде. Чи не показує це виразно, що коли в світі фінансовому або адміністративному можна діяти наказами й розпорядженнями, не довідуючись про те, чи подобаються ідеї їх тим, хто буде їх виконувати, то в світі громадського виховання немає іншого засобу проводити ідею, крім одверто висловлюваного і одверто сприйманого переконання?
К. Д. Ушинський



Виховання — велика справа: ним вирішується доля людини... Нове, щоб бути дійсним, має історично розвинутися із старого, — і в цьому законі полягає важливість виховання, і ним же зумовлюється важливість тих людей, які беруть на себе священний  обов'язок бути вихователями дітей.
В. Г. Бєлінський



...Який важливий,  великий і священний час вихователя: в його руках доля усього життя людини.
В. Г. Бєлінський



...Вихователю належить перевиховати самого себе і перевчитися: йому слід зробитися добрим і розсудливим викладачем.
М. Г. Чернишевський



Юність взагалі схильна до захопленої ідеалізації. Тому діти люблять збирати в одно всі поняття про досконалість, які їм вдалося здобути за своє недовге життя, і переносять їх на яку-небудь певну особу, в якій вбачають здійснення своїх ідеалів. Найчастіше ідеалом їх стає вчитель, і саме в ньому прагнуть вони вбачати поєднання всіх чеснот.
М.О. Добролюбов



Якщо всі інші говорять неправду і обманюють, а вчитель цього не робить; якщо навіть батько дитини не завжди буває тверезим, а з вчителем цього не трапляється; якщо в самій сім'ї панують чвари, а вчитель завжди лагідний і привітний, то дитина вже думає про свого вчителя як про щось найвище, і ледве може уявити, щоб він мав такі самі потреби, як інші, щоб він пив і їв так само, як інші люди.
М.О. Добролюбов



...Вчителі, є для учня найвищим зразком людської досконалості, який викликає благоговійний подив. «Ось цього місця торкнувся наш учитель пальцями»,— говорила мені одна маленька дівчинка, шанобливо показуючи в своїй книзі місце, обведене нею навколо олівцем.
М.О.  Добролюбов



Чим більше вчитель пам'ятатиме, що учні дивляться на нього, як на істоту вищу,— тим сильніший буде його вплив на дітей,— тим більше радості даватиме кожна його похвала, тим глибше уп'ється в серце учня кожний докір його, а значить, і вся справа виховання буде незрівнянно благотворнішою.
М.О.  Добролюбов



Хтось сказав: «найбільш нещасні відносини між учителем і учнями — ті, коли в них зароджується сумнів щодо знань учителя». Ми до цього додамо, що ще більш нещасне становище вчителя тоді, коли цей сумнів дітей стосується його моральних достоїнств. Тільки-но моральне довір'я втрачено або хоч трохи захиталось, зараз же і слово вчителя втрачає свою силу,— його похвала і осуд не мають значення, і те, що раніше охоче і з радістю робилося — тільки з любові і поваги до нього, досягається вже не інакше, як шкільною тиранією, покаранням і примусом.
М.О.  Добролюбов



...Горе вчителю, який необережною своєю поведінкою, проявом своїх пристрастей перед учнями, розвіяв той ореол, в якому він поставав перед їхніми очима. Вони вже дивляться на нього, як на звичайну людину, накази його вважають примхою, покарання — засобом помсти; про нього говорять в сім'ї, похитуючи головою на знак сумніву щодо його моральних достоїнств.
М.О.  Добролюбов



Щоб бути поетом у справі народної освіти, треба стояти на одному грунті з народом, треба гаряче любити його, і притому любити просто і без претензій; треба силою безпосереднього почуття розуміти і його невисловлене горе, і неусвідомлені надії, і нез'ясовані прагнення...
Д. І. Писарєв



І педагог, і поет, і вчитель, і професор — пропагандисти, яких вплив, звичайно, зумовлюється їхніми особистими властивостями і чеснотами; але між пропагандою поета і педагога не можна не помітити істотної різниці. Поет не бачить перед собою публіки і не розраховує на неї... У пропаганді педагога, навпаки, все розраховано, розмірено і хилиться на користь виховуваної особи. Його пропаганда мас. бути послідовною і строго відповідною умовам часу, особистості і ступеню її розвитку.
Д. І. Писарєв



Калічачи учнів, старий устрій калічив і вчителя, позбавляючи його самостійності, творчості й авторитету, адже тільки байдужий учитель може бути ретельним виконавцем згубних вимог самовладної бюрократії, виконавцем без розмірковувань і без будь-якої критики.
В. П. Вахтров



До педагогічної справи треба закликати, як до справи морської, медичної тощо, не тих, хто прагне тільки забезпечити своє життя, а тих, хто відчуває до цієї справи і до науки свідоме покликання і передчував, розуміючи загальну народну потребу, що знайде в цій справі своє задоволення.
І.  Менделєєв



Свідомий і закоханий у свою справу вчитель, звичайно, може, особливо в ранньому дитячому віці, впливати плідно на учня за допомогою будь-якого предмета викладання (так, покійний професор П. Л. Чебишев казав мені, що вчителька музики своїми уроками більш від усіх інших учителів зробила з нього те — ким він був у своїй плідній життєвій діяльності)...
І.  Менделєєв



Лікар вирвам дитину з пащі у смерті, завдання вихователів — дати їй жити, завоювати для неї право бути дитиною.
Януш Корчак



Геніальний французький ентомолог Фабр пишався, що він здійснив свої епохальні спостереження над комахами, не умертвивши жодної. Фабр спостерігав їхні польоти, звичаї, радощі і турботи. Уважно приглядався до комах, як вони бавилися в сонячному промінні, билися і гинули в боротьбі, добували їжу, будували схованки, робили запаси. Він не обурювався, а  мудрим  поглядом  простежував могутні закони природи  в їх ледь помітних проявах. Фабр був учителем початкової школи. Він спостерігав неозброєним оком. Вихователю, будь Фабром дитячого світу!
Януш Корчак



Я особливо настійно підкреслюю необхідність виховання вчителя, як людини, перейнятої ідеологією трудящих мас, що знає життя і побут цих мас, володіє організаторськими здібностями і сповнена запалу агітатора і пропагандиста трудової культури.
П. П.  Блонський



Любіть не школу, а дітей, які приходять до школи; любіть не книжки про дійсність, а саму дійсність; не життя звужуйте до учіння, а учіння розширюйте до життя! А найголовніше: любіть життя і якомога більше живіть живим життям. У нашій ідеальній школі вчитель не нудьгуватиме й не нудитиметься, бо в ній він сам житиме.
П. П. Блонський



Школа повинна дати місце життю вчи­теля, інакше вона не матиме вчителів — живих людей. Школа повинна дати вчителеві змогу стати людиною для дітей і жити в класі інтенсивним людським життям. У школі має бути якомога більше простору для особистої творчості вчителя...
П. П. Блонський



Перетворимо ж уроки в спільне життя вчителя з дітьми, нехай урок буде або спільною роботою над попою задачею або задушевною спільною бесідою, нехай учитель не приховує під дітей свого серця, в якому діти побачать не тільки вчительську дратівливість і сухість, хай наша школа думки, людяності і поезії для дитини буде школою, сповненою людського життя і живої культурної творчості  і для вчителя.
П. П. Блонський



Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше — люди. З них на першому місці — батьки і педагоги.
А. С. Макаренко



У справжнього вчителя — найважче і найрадісніше життя, трепетно хвилююча і болісно складна твор­чість, незбагненно тонкі і вічновдосконалювані інструменти, якими він діє на людську душу.
В. О.  Сухомлинський



Учитель творить Людину. Ці мудрі й ваговиті слова можна сказати тільки про матір і батька.
В. О.  Сухомлинський



Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своїх турбот. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу — це вершина його мрії; орач, сіяч, хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного на полі... А вчителеві треба працювати роки і роки, щоб побачити предмет свого творіння; буває минають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив; нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя; ні в якому ділі помилки і невдачі не приведуть до таких тяжких наслідків, як в учительському. Учитель зобов'язаний перед суспільством, перед твоїми батьками працювати тільки добре; кожна крихта твоєї людської краси — це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя — так, учителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя.
В. О.  Сухомлинський



Вихователь — це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства — розуму, думок, почуттів дітей, підлітків і юнацтва. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого — багатство народу, його майбутнє, його надія — молодо покоління. Вихователь творить найбільше багатство суспільства — людину. В цьому творенні найголовнішим є вміння знайти в моральних цінностях нашої Вітчизни і всього людства те, що треба вкласти в юні душі. Визначивши, що треба вкласти в юні душі, вихователь замислюється над тим, як настроїти своїх вихованців на сприйняття моральних цінностей.
В. О.  Сухомлинський



...У наших руках — найбільша з цінностей світу — Людина. Ми творимо Людину, як скульптор творить спою статую з безформного шматка мармуру: десь в глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які належить добути, очистити від усього зайвого.
В. О.  Сухомлинський



Нема в світі більш гуманних професій, ніж фах лікаря і педагога. До останньої хвилини бореться лікар за життя людини, ніколи він не дасть відчути хворому, що його стан здоров'я поганий чи навіть безнадійний. Це азбучна істина лікарської етики. Ми, вчителі, повинні розвивати, поглиблювати в своїх колективах нашу педагогічну етику, стверджувати гуманне начало у вихованні як найважливішу рису педагогічної культури кожного вчителя.
В. О.  Сухомлинський



Велика виховна сила школи народжується там, де у людини, перед  якою тільки  відкривається  життя, є улюблений учитель.
В. О.  Сухомлинський



Учителя не випадково називають високим іменем народний. Його мудрість творить ту складну річ, яку прийнято називати наступністю поколінь.
В. О  Сухомлинський



Збагнімо ці слова, Учителю! Ми горимо і згоряємо в ім'я того, щоб єднати людей узами добрих побажань. Щоб людині хотілося жити від того, що поряд з нею живуть люди.
В. О. Сухомлинський



Перший учитель... У кожної людини він,— як початок шляху, як перший відбиток у дитячій душі. Нехай час обдарує тебе іншими, більш цікавими і значнішими вчителями, але він назавжди лишиться тим маленьким далеким вогником, що посвітив тобі на початку шляху.
С. П.  Титов 



Для одних учитель — світлий образ турботливої, ласкавої матері, яка пробачає дитячі витівки, сподіваючись, що виросте дитина — зміниться і вбрання; для других він був путівником по дивовижному світу — читай його і довідаєшся про далекі землі й людей; треті його пам'ятають як скромного трудівника, що проводить час над дитячими зошитами, щоб навчити нас читати, писати і думати.
С. П. Титов

Працю того, хто на шляху істини навчив тебе бодай би однієї букви, не можна винагородити всіма скарбами казни.
Алішер  Навої



Гнів  учителя  дорожчий під батьківської ласки.
Саав



Ось і я тепер. Готую свого Трохима в педагоги, до справи найвищою мірою благородної і серйозної.
Тарас Шевченко



Покликання вчителя — покликання високе й благородне.
Л. Толстой



Учитель повинен бути артистом, художником, гаряче закоханим у свою справу...
Антон Чехов



Учителем школа стоїть...
Іван Франко



Уже одно те, що в школі є людина не лиха, не черства педантка і притім чесна,— єсть уже велика користь для дітей.
Леся  Українка



...Вчительство... велике діло любові, терпеливості й абпегації.
Іван  Франко



Я так думаю з собою зробити: повчуся ще років зо два, та й поступлю у народні вчителі на село. Всю свою любов, яка єсть у моєму серці, весь свій розум, що єсть у моїй голові, все те я віддам бідним замученим сільським дітям і їх темним батькам та мамам.
Михайло Коцюбинський



Всі добрії люди, умілії та путящі, повиходили в учителі.
Анатолій Свидницький



Викладання — найшляхетніша  справа, я розумію, що, незважаючи на всю її трудність, вона може приносити волику радість тому, хто вміє пробуджувати молоді уми.
Ромен Роллан



Я пам'ятаю, чим зобов'язаний своїм учителям. Часом досить одного випадково зроненого слова вчителя, і все наше життя осяюється новим світлом! А здавалося ж, його й не слухав як слід або сміявся з нього! У ту хвилину цього слова ніби й не помітив. І лише через багато років виявляєш у собі його плоди.
Ромен Роллан



Я люблю добрих служителів освіти і з повагою ставлюся до них. Вони створюють кадри для армії духа. Гадаю, що я й сам також служу у лавах цієї армії.
Ромен Роллан



...Вона (вчителька) багато чого в житті нас навчила, багато на що наштовхнула, багато на що очі вперше нам відкрила. І за це їй від нас повік-віки мусить бути велика і щира подяка.
Павло Тичина



Як колишній учитель, як людина, усе життя зв'язана з школою, вважаю, що професія вчителя передусім — професія творча.
Максим  Рильський



Я з рук твоїх давно пішов у люди, в життя бурхливе, грозяні моря, учитель мій!.. Тебе я не забуду, моєї юні радісна зоря!
Володимир Сосюра



І хай з тих днів згубили лік ми рокам, завжди, завжди, як сонячний салют, для нас сіяє подвигом високим твій благородний, безкорисний труд.
Володимир Сосюра



Знов щебече юнь і цвіте трава,
Пізнаю тебе в постаті несхилій,
Вчителько моя, зоре світова,
Раднице моя...
Андрій  Малишко



Письменників називають інженерами людських душ. Те саме завдання по вихованню й навчанню молодого покоління стоїть і перед учителями, перед працівниками освіти. Отже, є всі підстави називати і їх такими ж інженерами. А таке  звання чесна  людина  мусить  виправдувати  працею.
Петро Панч



Коли я думаю про школу і шкільного вчителя, в моїй уяві завжди спалахує образ ясної, вічно юної ватри. Вона, мов неопалима купина, палає незгасно на вітрах історії, а все нові й нові покоління людей підступають до неї, тягнуться до її очисного полум'я і, нагрівшись, відходять з просвітленою душею.
Петро  Панч



Я вважаю найпотрібнішою і найпочеснішою професію вчителя...
Олександр Корнійчук



Щоб виховати людину високого інтелекту, красиву й багату емоціонально, вчитель не може обійтися без книги, без цілого світу художніх образів. Книга — велика сила, це правда, але в руках доброго вчителя, ми знаєм, ця сила подвоюється. Слава тому вчителеві, який на все життя прищеплює юному серцю любов до художнього твору, до його правди, до його краси.
Олесь Гончар



Справжній учитель завжди боїться своїх перших уроків, а вже на всі інші йде з трепетом.
Михайло  Стельмах



Навчати — це покликання, творчість. На гарматний постріл не можна підпускати до дитини байдужих, «душевних холостяків». Так, так, саме «душевних холостяків» — так я їх називаю.
Самуїл Маршак



Учитель!.. Його образ живе в серці поряд з найдорожчими нам образами матері й батька, а іноді в цьому серці займає перше місце.
Сергій Михалков



Учитель. Це слово на все життя западає в нашу пам'ять з того дня і години, коли з малого світку своєї сім'ї ми вперше переступаємо поріг школи і, стаючи першокласниками, робимо, хай дуже маленький, але багато в чому вирішальний крок у велике життя.
Олексій Сурков



Коли вчитель, вручав мені глобус оцей,
Хоч чогось і не знав я, та старанно вчився,
Не холодний картон притискав до грудей —
Цілий всесвіт, що в глобусі тому містився.
Расул Гамзатов



Багато, багато разів в житті мені розповідали різні люди свою біографію і щоразу вони спинялися з особливою любов'ю, подовгу на образах учителів тієї школи, де колись училися. Згадували вони не зміст уроку, не стандарт, загальний для всіх шкіл, а щось характерне, індивідуальне, притаманне своїм учителям: їхні особливості, жести, ходу, манеру вести урок,— і разом з цим неповторним, особистим, що запам'я­талося в учителі,— те цінне, що було від нього одержано, мож­ливо, в одній фразі, в одному покаранні, в одній похвалі.
Марієтта  Шагінян



У роботі вчителя і актора дуже багато спільного. Дуже багато. Вчитель працює, щоб вкласти в душу малечі й юнацтва все прекрасне, все добре, все гуманне; намагається розширити їхній світогляд, зміцнити в них патріотизм, любов до своєї землі, до свого народу, до своєї культури. Так само, по-моєму, і артист. Ми теж прагнемо до того. Бо інакше наша робота ні до чого, коли ми не викликаємо таких почуттів.
Наталія Ужвій



Безумовно, фах учителя дуже нелегкий, він дуже складний. Він вимагає серця доброго, чуйності великої. Тому що ми маємо справу — як артист, так і учитель — з живим матеріалом, з живою душею, з відкритими очима. Я дуже хотіла б нагадати молодим учителям про це. На вас дивляться молоді очі, вас сприймають молоді серця, нічим не затьмарені ще. З цією душею, з цим серцем багато можна зробити, якщо правильно направити їх.
Наталія Ужвій



Життя показує, що професія вчителя споріднена з професією художника. І вчителеві, і митцеві як ознака професії притаманні особливо природне обдарування, невідривність від життя країни, свого народу, гостра і неупереджена спостережливість, чулість і психологічна чуйність.
Сергій Герасимов



У кожної людини, хоч би хто вона була, є вчитель. І в того вчителя так само є вчитель. Великі вчені й визначні мислителі, перш ніж стати вченими й мислителями, також були учнями своїх учителів. Ніхто ніколи й ніде не ставав сам по собі вченим, мудрецем, художником.
Джалол Ікрамі



Одна з найзнаменніших ознак людського роду полягає в тім, що кожна нова генерація неодмінно додає щось нове до науки, здобутої від своїх попередників — учителів, до будь-якого ремесла і мистецтва, засвоєного від них, і в такий спосіб стає вчителем наступної генерації. Так розви­вається й поглиблюється людське пізнання світу, вдосконалюється людська цивілізація. Так людство прямує до свого прогресу.
Джалол Ікрамі



Честь і слава нашим вчителям — першоджерелу всіх наших досягнень і всіх наших успіхів. Великі поети, що вславили в цілому світі літературу мого народу, перші слова вдячності завжди звертали до своїх вчителів. Учителя вони шанували над батька рідного.
Джалол Ікрамі



...Борг учня перед учителем величезний, і шкода, що ми починаємо розуміти що не під час навчання, а в пору змужніння. І найчастіше це розуміння приходить тоді, коли вчитель вже спить вічним сном, і слова невисловленої вдячності важким тягарем лягають на наші душі.
Джалол Ікрамі



...Щасливий той, хто вчасно висловив учителеві свою найщирішу вдячність.
Я  вважаю  себе  щасливим,  я встиг  це  зробити.  Але  чого  варті слова вдячності проти того,  що зробив  для  мене  мій учитель!..
Джалол Ікрамі.



...Ми, письменники, які присвятили свою творчість дітям, підліткам, юнацтву, завжди і незмінно вважаємо себе навіки приписаними до тієї бойової ділянки нашого загальнонародного життя, де армія освітян, учителів, веде великий наступ на незнання, неуцтво, душевну сліпоту, на все те, що часом затьмарює наші світлі горизонти. Я вже мав нагоду, виступаючи на міжнародних зустрічах дитячих письменників і педагогів, закликати до того, щоб гарна книга для дітей була одночасно і уроком і святом для дітей. А сьогодні я думаю, що не лише яскрава, талановита дитяча книжка, але її шкільна година, натхненно проведена учителем, обдарованим, закоханим у свій предмет і пристрасно зацікавленим в тому, щоб вихованці його заразилися інтересом до знання — це теж не тільки урок, але й свято.
Лев Нассіль



Урок і свято — до поєднання цього в нашій роботі з дітьми повинні ми з вами прагнути, товариші! Урок в ідеалі розкриває перед учнями поезію і радість пізнання. Гарна художня книга стає для маленького читача святом емоцій­ного узагальнення уявлень про прекрасний світ, в який ведуть і школа, і мистецтво.
Лев Нассіль 



Професія учителя — найблагородніша серед усіх інших, може, ще й тому, що вона найдревніша. Людина раніш ніж стати найпершим у світі скотарем, мисливцем чи хліборобом вже була учителем, вихователем наступних поколінь. Можливо, що перший педагог був не стільки навчителем юних, скільки допитливим і терплячим вихователем.
Юрій Збанацький



Думаючи часто над проблемами виховання молодого покоління, над важким і прекрасним трудом учителя, я завжди згадую своїх перших учителів, на власному ставленні до них вивіряю ставлення і сьогоднішньої дітвори до своїх вихователів.
Юрій Збанацький



Довір'я. Мені здасться, що це є те головне, чого мусить кожний педагог добиватися у взаємовідносинах з учнем, з колективом класу. Коли вчитель не вміє завоювати повного довір'я своїх учнів, він ніколи не буде справжнім учителем. Я пам'ятаю, я яким довір'ям я ставився до свого першого вчителя. Кожне його слово для мене було священним. Бо воно було справедливим, красивим, звучним, воно відкривало мені такі грані життя і світу, про які до того я не міг навіть запідозрювати і здогадуватись.
Юрій  Збанацький



Дорогі мої вчителі! З якою любов'ю й ласкою, як вдумливо й твердо ви керували моїми першими кроками! Де ви, любі мої? Яким голосом, якими словами озватись мені до нас, щоб почули мою ніжну подяку сина?
Олесь Донченко



Я думаю, що найбільше щастя, найбільша радість для письменника була б, коли б читачі назвали його своїм учителем, бо це дуже високе і дуже почесне звання.
Любомир Дмитерко



Учитель, що оволодів твоєю свідомістю на світанку днів твоїх, лишається твоїм наставником до тієї далекої межі, яку прийнято називати зорею вечірньою. Розмову, яку ти з учителем почав у дитинстві, ти ведеш з ним усе життя. Живий твій учитель чи ні, але ти готовий радіти його радощами, страждати його болем. Його друзі стали твоїми побратимами, як геть-чисто позбавлені твоєї приязні всі ті, кого він відкидав.
Савва Дангулов



Кажуть: Батьківщина починається з матері. Хай дозволено буде сказати нам: і з учителя. Є в його місії щось таке, що зближує її з великою місією, яку надала природа матері. Уявлення про світ як про прекрасне і вічне, уявлення, яке разом з життям дає дитині мати, вчитель покликаний зробити і осмисленим, і зримим.
Савва  Дангулов





Учень сприймає від учителя самі рубежі світу навколишнього, самі межі видимого. Які межі цього видимого, залежить від того, як далеко зумів їх позначити в свідомості учня вчитель, а отже, як зумів він пов'язати день сьогоднішній з усім тим, що цей день створило,— з історією, Революцією...
Савва Даигулов 



Яким би довгим не був твій життєвий шлях і якими б значними не були люди, яких ти на цьому шляху зустрів, ніхто з них у твоїй свідомості не взяв гору над учителем твоїм. Здавалось, те, що сприймалося тобою в дитинстві як досконале, буде переглянуто у  зрілі літа, але так тільки  здавалось.
Савва Даигулов



Найперша роль у шкільній справі, звісно ж, належить учителю. Саме від його таланту, від масштабності й багатства його особистості, від його душевної щедрості багато в чому залежить духовний клімат школи, той моральний тип людини, що його він вирощує... Життя подарувало мені багато зустрічей з так званими видатними людьми... Та ніхто, жодна людина не мала на мене такого могутнього морального впливу, як сільський учитель Олексій Федорович Калинцев. Все вражало нас, школярів, у цій не молодій уже людині. Вражали феноменальні як на ті далекі часи знання, вражала невичерпна і разом з тим спокійна, цілеспрямована енергія, вражав навіть зовнішній вигляд його, завжди підтягнутого, зібраного, святкового.
Федір Абрамов



Часто в дні напруженої праці і в годину дозвілля, спливають в пам'яті благородні образи моїх бойових соратників. З особливою повагою я згадую простих скромних партизанів, підпільників-учителів, які в час смертельного поєдинку з ворогом виявляли зразки мужності, витривалості, полум'яним словом і безстрашними ділами окриляли серця бойових друзів, людей, яких вони рятували від фашистських катівень і голодної смерті.
О. Ф. Федоров



Російську літературу викладала Ольга Степанівна Раєвська — наш класний керівник, уважна, турботлива жінка. Було в ній щось від наших матерів — вимогливість і ласкавість, строгість і доброта. Вона привчала нас любити російську мову, поважати книги, допомагала розуміти написане.
Юрій Гагарін



Я — токар, але більш як п'ятдесят колишніх моїх учнів тепер уже працюють токарями, майстрами цехів. Отже, і я в певній мірі відношу себе до вас, товариші вчителі.           
В.  К. Семітський



Ми, льотчики космонавти, з великою вдячністю завжди згадуємо своїх перших учителів... Наші шкільні вихователі допомогли нам обрати дорогу в житті, стати першовідкривачами космічних трас. Ми вдячні вам, дорогі наші вчителі, за ту величезну працю, яку ви вклали в наше навчання і виховання на благо процвітання нашої любимої Вітчизни.
А. Г. Ніколаев



...Учитель повинен не тільки словами навчання, а й вчинками добрий приклад показувати учням.
М. В. Ломоносов



Найбільше ж потрібно, щоб учителі подавали учням своєю власною поведінкою і вчинками приклади доброчесності, добропорядності, приязності, чемності і сумлінності, уникаючи перед ними як у словах, так і на ділі всього того, що викликати може спокусу або стати приводом до марновірств.
Ф. І. Янкович





...Зрозуміло, яка потрібна обережність і розважливість у виборі вчителів і вчительок, а особливо головних над училищами директорів і керівників. В останніх цих уся важливість і трудність полягає: вони повинні бути всім відомої і доведеної чесності й правовірності, а поведінка їх і звичаї мають бути наперед відомі й непорочні; особливо ж належить їм бути терпеливими, розважливими, твердими і справедливими, і, одним словом, такими, щоб виховуване юнацтво любило їх і шанувало і в усьому добрий від них приклад мало.
І. І. Бецкой



Що таке неуцький учитель, пасивний керівник інших, як не тінь без тіла, хмара без дощу, джерело без води, лампа без світла, отже, пусте місце. Хай буде йому соромно! А ти, раз ти дозволив поставити себе на те або інше місце,— відповідно до цього і дій. Ти отримуєш солдатську платню — так будь солдатом. Ти удаєш з себе вчителя — так учи або скинь з себе цю машкару.
Я. А. Коменський



Добрим учителем є той, хто намагається не тільки вважатися, а й бути таким.
Я. А. Коменський



Як дбайливий садівник, він доглядає за всіма рослинами під небом, які доручено йому виростити в садку його, щоб вони протягом усього часу свого росту були добре доглянуті, оживлювались і зміцнювалися поливанням і удобренням. Як добросовісний акушер, покликаний до ліжка умів, що страждають у пологах, він буде невтомно піклуватися, щоб уми легше й щасливіше розродилися... Щасливі школи, які мають таких учителів!
Я. А. Коменський



Наставники, будьте щирі, будьте добро­чесні й добрі; нехай паші приклади закарбовуються в пам'яті ваших вихованців, поки проникнуть у їхні серця. Замість того, щоб квапитися вимагати милосердя від свого вихованця, я краще сам виявлятиму милосердя в його присутності...
Ж.-Ж.  Руссо



Ви відрізняєте вчителя від вихователя,— нове безглуздя! Хіба ви відрізняєте учня від вихованця?
Ж.-Ж.  Руссо





Я не кажу тут про якості доброго вихователя... Зауважу тільки, всупереч прийнятій думці, що вихователь дитини повинен бути молодим і навіть таким молодим, як тільки може бути молодою людина розумна. Я бажав би, щоб він сам був дитиною, якби це можна було, щоб він міг стати товаришем свого вихованця і завоювати його довір'я, поділяючи з ним утіхи його.
Ж.-Ж.  Руссо



Учитель повинен бути для учня втіленням не тільки чуттєвого пізнання, а й абстрактного мислення, духу шкільної громадськості, підкорення особи спільній меті. Одним словом, він повинен бути втіленням зрілої, вихованої, якщо не досконалої, то такої, що прагне до досконалості, людини.
А. Дістервєг



Найважливішим явищем у школі, найбільш повчальним предметом для спостереження, найбільш живим прикладом для учня є сам учитель. Він — втілений метод навчання, саме втілення принципу навчання і виховання. Його особистість завойовує йому повагу, вплив, силу.
А. Дістервєг

Виховання — це вплив на серця тих, кого ми виховуємо. Діяти ж на серце можна тільки гіпнотизацією, якій так піддаються діти,— гіпнотизацією, заразливістю прикладу... І тому все або 0,999 виховання зводиться до прикладу, до  виправлення й удосконалювання  свого  життя.
Лев Толстой



Я гадаю, що не тільки важко, а й не­можливо добре виховати дітей, якщо ти сам поганий; і що вихованця дітей є тільки самовдосконалювання, в якому ніщо не допомагає так, як діти.
Лев Толстой



Отже, сільський учитель виховується серед народу. Ми уявляємо його людиною здоровою, фізично розвиненою і сильною; в ньому є й суто російське завзяття; фізичну силу і завзяття народ вельми шанує. Але ця сила й завзяття дістають у ньому розумне застосування, допомагаючи йому зблизитися з людьми. У вільний від занять час він ходить по селу, допомагає там і тут ділом і порадою. ...Ще більше,  ніж цією  кмітливістю і  фізичною  силою,  сільський учитель зближується з народом через свої знання.
В.  І.  Водволов



...Особа вчителя відіграє величезну роль. За нормальних умов учитель — дуже великий авторитет для дітей. Для багатьох дітей він — ідеал, і в своїх відповідях на запитання, ким вони хочуть бути, маленькі школярі часто відповідають: «Учителем». Ще частіше вони називають учителя, якщо їх просять назвати найкрасивішу людину, найрозумнішу або найкращу.
П. П.  Блонський



Ті самі діти добре поводять себе на уроках одного вчителя і погано — на уроках іншого. Учитель у встановленні дисципліни відіграє величезну роль. Найкраще діти поводять себе на уроках учителя, який має такі якості: 1) спокійний, урівноважений; 2)  такий, що ставить перед дітьми певні, ясні для них, тверді, але посильні вимоги; 3) не принижує особи дитини і розуміє психологію дітей,
П. П.  Блонський



...Учитель, який нервовий сам і нервує дітей, сьогодні вимагає одного, завтра іншого, а післязавтра нічого не вимагає, дуже дезорганізує дітей.
П. П.  Блонський





Ті самі діти в одного вчителя учаться добре, а в іншого лінуються. Порівняльні обстеження показали, що найбільше діти лінуються в учителів, які мають такі недоліки: 1) самі не цікавляться своїм предметом; 2) погано володіють технікою ведення уроку; 3) не рахуються з дитячими інтересами.
П. П.  Блонський



Я вважаю, що виховання є вираз політичного кредо педагога, а його знання є допоміжними.
А. С. Макаренко



Раніш, ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте вашу власну поведінку.
А. С. Макаренко



Ніякі рецепти не допоможуть, якщо в самій особі вихователя є великі хиби.
А. С. Макаренко



Чому повинні бути недоліки? Хто це вигадав: «Ось мої недоліки, ось мої позитивні риси». Актив — пасив, і всі задоволені. Недоліки о, позитивні риси є — все, як належить. Я вважаю, що педагог не повинен допускати ніяких недоліків, і наші учні не повинні думати, що вони мають право на недоліки. Ми повинні вимагати від людини ідеальної поведінки (інша річ, що ми не завжди її досягаємо). І тоді буде якесь наближення до ідеала.
А. С. Макаренко



Виховання такого дисциплінарного тону буде успішним тільки тоді, якщо само керівництво подає приклад у цьому ж напрямі. Якщо, наприклад, колектив у строю або групою вирушає куди-небудь пішки, а начальник закладу або педагоги користуються екіпажем або машиною, то можна наперед сказати, що ніякий особливий дисциплінарний тон не буде вихований.
А. С. Макаренко



Потрібна маленька монографія на таку тему, як вплив одягу вчителя на характер учнів, вплив міміки вчителя на виховання характеру учня. Все це найдрібніші деталі, які вимагають уваги. Адже навіть Гоголь у своєму «Ревізорі» звернув увагу на те, що інший вчитель таку фізіономію скорчить, що хоч святих винось.
А. С. Макаренко



Я повинен бути естетично виразним, тому я жодного разу не вийшов з непочищеними чобітьми або без пояса. Я тож повинен мати якийсь блиск, в міру сили та змоги, звичайно. Я теж повинен бути таким радісним, як колектив. Я ніколи не дозволяв собі мати сумне обличчя. Навіть, коли в мене були неприємності, коли я хворий, я повинен уміти не виявляти цього перед дітьми.
А. С. Макаренко



Я без жалю звільняв прекрасних педагогічних працівників тільки тому, що вони завжди якусь журбу розводили. Доросла людина в дитячому колективі повинна вміти гальмувати, приховувати свої неприємності.
А. С. Макаренко



...Метод наслідування у вихованні має велике значення. Як же дитина вас наслідуватиме, якщо ви будете весь час з кислою фізіономією, з таким виглядом, ніби ви жертвуєте вашим життям.
А. С. Макаренко



...Які б ви не були ласкаві, цікаві в розмові, добрі й привітні, які б ви не були симпатичні в побуті та на відпочинку, якщо ваша робота супроводиться невдачами й провалами, якщо на кожному кроці видно, що ви своєї справи не знаєте, коли все у вас кінчається браком або «пшиком»,— ніколи ви нічого не заслужите, крім зневаги, іноді поблажливої й іронічної, іноді гнівної й нищівно ворожої, іноді настирливо шельмуючої.
А. С. Макаренко



Всі суперечки, що були у мене з педагогами і з старими наркомосівськими працівниками, і виникали з такого уявлення про пару — учитель плюс учень. Повторюю — такої пари немає. А що є? С школа, організація, колектив, загальний стиль всієї роботи.
А. С. Макаренко



...Я дуже терпів від цього, коли до мене потрапляли вихователі, самі невиховані. Я витратив кілька років життя і роботи, бо даремно сподівався, що цей невихований вихователь буде нам когось виховувати. Потім я прийшов до глибокого переконання, що краще зовсім не мати вихователя, піж мати вихователя, який сам невихований... Які результати могли бути від такої роботи? Тільки розклад колективу. Інших результатів не могло бути.
А. С. Макаренко



Кращим знаряддям виховання є особа педагога, його приклад, здатний викликати наслідування.
В. М. Сорока-Росинський



У педагогіці і дидактиці дужо багато сказано про індивідуальний підхід до учнів, про особу педагога як про найважливіший, мабуть, фактор виховання, про значення прикладу, який подає педагог. Але нічого не сказано про індивідуальний підхід до самого педагога, про те, що таке його особистість.
В. М. Соропа-Росинський



Учитель найчастіше розглядається як проста арифметична сума тих чеснот, які йому належить мати. Якщо вони є в нього на всі 100% — відмінний педагог; на 75% — добрий, на 50%—посередній, нижче за 50% — поганий. Звичайно, це не так: кожний педагог зовсім не матрац, набитий чеснотами, а особистість, певний склад характеру, особлива «порода» — кожний у своєму стилі.
В. М. Сорока-Росинський



Програми в усіх школах одні й ті ж, підручники однакові, але школи різні, тому що різні вчителі. Школа — це передусім учитель. Особистість учителя — наріжний камінь виховання.
В.О. Сухомлинський



...Пізнання дитиною світу починається з пізнання людини, а людина відкривається перед дитиною в образі матері, батька і вчителя.
В.О. Сухомлинський



Без особистості педагога — авторитетної, незламної, непохитної в очах вихованців — ідеал перетворюється в покинутий прапороносцем прапор, що лежить мертвим шматком тканини. Корінь багатьох бід виховання саме й криється на тому, що часто вихованця закликають іти за прапором в той час, як цей прапор ніхто не несе. Бути прапороносцем ідеалу, нести на своєму прапорі вогонь ідеального — ось у чому секрети педагогічного авторитету.
В.О. Сухомлинський



...Улюбленим учителем підлітка, юнака, дівчини стає той, хто щодня відкривається перед допитливим юним розумом і полум'яним серцем якоюсь новою гранню. Якщо ви хочете бути улюбленим учителем, турбуйтесь про те, щоб вихованцю вашому було що у вас відкривати. Якщо ж ви кілька років один і той самий, якщо день, що минув, нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати осоружним і навіть ненависним.
В.О. Сухомлинський



Як вогню бійтеся інтелектуального окостеніння. Серця і розум юнацтва можна завоювати в наші дні тим сплавом моральної краси й інтелектуального багатства, який відкриває перед юнацтвом все нові й нові якості людини.
В.О. Сухомлинський



Учитель на все життя запам'ятовується людям як особистість, як характер, як індивідуальність, як ті «Іван Казимірович» або «Ніна Вікторівна», які неповторні, єдині в долі даної людини. Мені здається, сила дії уроку, його запам'ятовуваність, а головне — органічна сплетуваність чогось пізнаного розумом з чимось таким, що увійшло у волю і совість, тобто ідеал поєднання навчання з вихованням,— цілком залежить не від якихось теоретичних  хитромудрощів  учених педологів і методистів, а саме від особи самого вчителя, від його персональної чарівливості, від оригінальності його характеру, від виразності і небанальності його поведінки в класі.
Марієтта Шагінян



Людина, в даному разі педагог, тільки людина несе в самій собі зв'язок мислення з робленням, свідомості з моральністю, розуму з поведінкою і тільки сама людина, якщо вона не формаліст, не сухар, не перетворюється на — «від— до», може в школі «освічувати», тобто дати цілісний образ дитині, учневі, одночасно даючи йому знання і моральні підвалини, одночасно навчаючи і виховуючи.
Марієтта Шагінян



Треба це добре пам'ятати, коли ми порушуємо проблему вдосконалення вчителів: без вільного розв'язування творчої ініціативи педагога, без вільного виявлення його творчої особистості, без уваги до його індивідуальності, характеру, нахилів, одним напихуванням новими і новими «предметами» на курсах удосконалення, мені здається, ми не зможемо створити потрібний нам тип педагога.
Марієтта Шагінян



Довір'я і повага учнів приходять до вчителя не тільки за те, що він дає знання із свого предмета, а й тому, що він чесна людина, добрий, щирий старший друг, здатний привернути до себе колектив класу, зрозуміти і відчути особливості характеру кожного і вчасно надати допомогу.  Славна  країна  талановитими вчителями!
Олексій Сурков



Рахунок, який пред'являють до педагога і до митця — один й той самий: що вони собою являють — особистість чи тільки професію. Особистість — це і світогляд, і індивідуальні особливості хисту, і принадність особиста, і чуйність, і школа. Постійна школа життя. Все разом і породжує неповторний  метод  педагога,  так  само  як  актора,  режисера,  музиканта. Нема особистості — нема вчителя, як немає й митця. З цим сусідить, звісно, і проблема професіональної майстерності.
Сергій Герасимов



Коли я думаю про те, якої колосальності й ваги ратне завдання розв'язали люди нашого покоління у минулій війні, мені хочеться низько вклонитися і нашим учителям. Добрий учитель виховує і своєю особистістю, а отже, скромністю своєю, вірністю  покликанню, самовідданістю...
Савва Данеулов



Існує думка: діти люблять вродливих учителів. Хочеться уточнити: дітям здаються гарними розумні вчителі. Інакше кажучи, знаючі, талановиті, добрі, справедливі. Ось чому ця сором'язлива людина в толстовці, яка йде зараз шкільним коридором, ледь не торкаючись плечем стіни і ніби просить у неї захисту, навічно стала твоїм ідеалом.
Савва Данеулов



Учитель повинен, нарешті, постійно прагнути удосконалювати свої дидактичні знання і навички. Суть освіти значно більшою мірою полягає у всезагальності й універсальності поглядів, ніж у кількості знань. Нехай тому кожен постійно вивчав, крім навчальних посібників з різних галузей ви­кладання, також твори, присвячені аналізові і викладу загальнопедагогічних,  дидактичних  і  методичних  питань.
А. Дістервег



Не ухиляйтеся від вивчення психології (цього духовного природознавства) і антропології взагалі (цього світоча педагогіки) і від дослідження основних, принципів загальнолюдського розвитку!
А. Дістервег



Якщо вчитель не знає духовної і фізичної природи людини, не знає законів її природного розвитку, як може він навчати, викладати і виховувати відповідно до природи?
А. Дістереег



Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна попереду пізнати її також в усіх відношеннях.
Я.Д. Ушинський



Педагогіка — не наука, а мистецтво,— найобширніше, складне, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на науку. Як мистецтво складне й обширне, воно спирається на безліч обширних і складних наук; як мистецтво, воно, крім знань, вимагає здібності й нахилу, і як мистецтво ж, воно прагне до ідеала, якого вічно намагаються досягти і який цілком ніколи недосяжний: до ідеала довершеної людини. Сприяти розвиткові мистецтва виховання можна тільки взагалі поширенням серед вихователів тих найрізноманітніших антропологічних  знань,  на  яких  воно  грунтується.
Я.Д. Ушинський



Чи треба говорити про значення психології для педагога? Мабуть, треба, якщо і в нас так мало хто з педагогів звертається до вивчення психології. Звичайно, ніхто не має сумніву в тому, що головна діяльність виховання відбувається в галузі психічних і психофізичних явищ; але звичайно розраховують в цьому випадку на той психологічний такт, який більшою чи меншою мірою властивий кожному, і гадають, що вже самого цього такту досить, щоб оцінити істину тих чи інших педагогічних заходів, правил та напучувань.
Я.Д. Ушинський



Ми не кажемо педагогам — робіть так чи інакше; але кажемо їм: вивчайте закони психічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, керуючись цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх застосувати. Не тільки обставини ці без краю різноманітні, але й самі вдачі вихованців не схожі одна на одну. Чи можна ж при такій різноманітності обставин виховання й виховуваних індивідуумів зумовлювати які-небудь загальні виховні рецепти?
Я.Д. Ушинський



Вихователь повинен прагнути пізнати людину такою, якою вона є в дійсності, з усіма її слабкостями і в усій її величі, з усіма її буденними, дрібними потребами і з усіма її великими духовними вимогами... Тоді тільки буде він спроможний черпати в самій природі людини засоби виховного вплину, а засоби ці величезні!
Я.Д. Ушинський



Педагогічні заходи й методи виховання дуже різноманітні, і тільки обізнаність з усією цією різно­манітністю може притупати вихователя від тієї впертої однобічності, яка, на жаль, надто часто зустрічається в педагогів-практиків, не обізнаних з педагогічною літературою. І скільки лиха може заподіяти рутина одного такого педагога, якщо вона помилкова! Страшно подумати, що вона робить свій згубний вплив на тридцять, іноді навіть на сорок людських поколінь.
Я.Д. Ушинський



...Поодинока, недовголітня досвідченість, хоч би їй було сорок чи п'ятдесят років, ніщо перед досвідом кількох століть, в якому зосередилися результати педагогічної діяльності незчисленної кількості, принаймні таких самих, як і він, педагогів, між якими було багато видатних талантів та незвичайних осіб, які віддали всі свої сили справі виховання.
Я.Д. Ушинський



Якщо ж не можна братися абияк, з нальоту, до виховання дитини, то тим більш не можна з абияки­ми теоретичними відомостями розпочинати справу виховання народу.
Д. І. Писарєв



Навчаючи  інших, теж  навчаєшся.
Микола  Гоголь



Чим гірше сам учитель знає предмет, якого він навчає, чим менше він його любить, тим йому необхідніші суворість і примус; навпаки, чим більше вчитель знає і любить предмет, тим  природніше  й вільніше його викладання.
Лев Толстой



Людина не може вчитися в іншої людини, коли та людина, що навчається, знає стільки ж, скільки й та людина, яка навчає. Учитель арифметики, який не знає алгебри, мимоволі припиняє своє навчання арифметики, як тільки його учень добре засвоїв чотири арифметичні дії.
Лев Толстой



Учитель на селі повинен бути енциклопедистом, у нього при школі повинна бути широка по всім галузям наук бібліотека.
Степан Васильченко



...Я вважаю, що основа педагогічної підготовки — широка загальна освіта, знання і розуміння людей, обізнаність у філософських питаннях, інтенсивний громадський інтерес. Якщо педагог позбавлений цього, він — педагог без фундаменту.
П. П. Блонський



Звичайно, вчитель повинен бути освіченою людиною. Але що таке освічена людина? «Народний учитель повинен бути енциклопедистом»,— ось уже понад десять років я чую цю безглузду фразу... Та якби ідеал енциклопедизму і був здійснений у наш час величезного зростання знань, то все ж він не є ідеалом освіти. Той, хто вивчив усі томи енциклопедичного словника, тим самим ще далеко не став освіченою людиною. Знання, наука — це не спіле яблуко, яке треба тільки з'їсти. Освіта не готовий продукт, а процес, як моральність не тотожна моральному самовдоволенню («Я вже досягнув ідеалу!»), а є самий процес морального життя. Так само як справжня, істинна моральність є прагненням до моральності, так і освіченість є прагненням до освіченості, безперервна, наполеглива і пристрасна робота над своєю освітою. І тільки така людина, а не всезнайко, і в освіченою людиною. Справжній учитель не енциклопедичний словник, а Сократ.
П.П. Блонський



Вчитель — це перший, а потім і головний світоч в інтелектуальному житті школяра; він пробуджує в дитини жадобу знань, повагу до науки, культури, освіти.
В.О. Сухомлинський



Не можна уявити собі місії вихователя без багатого життя в світі книг. Бібліотека вчителя, що поповнюється з тижня на тиждень,— це джерело думки, моральної енергії. Знання, взяті з книг, стають його власним багатством, його сумлінням. Справжній учитель переживає знання як радість особистого  прилучення до духовних багатств, створених людством.
В.О. Сухомлинський



У центрі етичного Я вчителя стоїть його ставлення до знань, розумової праці, науки, освіченості, чи­тання, книжки. В образі свого вихователя діти повинні бачити безмежну відданість розумовому життю, науці. Дітей скоряє закоханість учителя в знання. Якщо ви хочете, щоб вас шанували, будьте провідником дітей на стежці подиву, зачудування істиною, яку ви відкриваєте разом з дітьми, а дітям здається, що відкривачі — вони, ви тільки їх помічник, без якого вони не можуть обійтися. Найтонше діти пізнають вашу працю тоді, коли з вашою допомогою вони мислять, відкривають істину, зачудовуються і дивуються.
В.О. Сухомлинський



Учитель готується до гарного уроку все життя... Така духовна і філософська основа нашого фаху і технологія нашої праці.
В.О. Сухомлинський



...Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителю треба ввібрати море світла, ні на хвилю не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань людської мудрості.
В.О. Сухомлинський



Є дуже цікава закономірність педагогічної праці: передача знань не відбувається прямолінійно — ось це учитель сьогодні взнав і ось це він передає своїм вихованцям. Убоге й обмежено життя школярів, учитель яких покладається лише на те, що напередодні уроку ніде і візьме те, що необхідно віддати, передати.
В.О. Сухомлинський






Ступінь психологічного такту вихова­теля і позначає ту педагогічну вроджену здібність, яку практика і теорія виховання тільки розвивають, але не створюють.
Н. Д.  Ушинський



...Ніяка психологія не може замінити людині психологічного такту, в практиці незамінного вже тому, що діє він швидко, миттю, тоді як положення науки пригадують­ся, обмірковуються і оцінюються повільно.
Хіба можна уявити собі оратора, який згадував би той чи інший параграф психології, бажаючи викликати в душі слухача спів­чуття, жах чи обурення? Так само в педагогічній діяльності не­має  ніякої  змоги діяти за  параграфами  психології, хоч би  як добре вони були вивчені.
Н. Д.  Ушинський



Але що ж таке самий цей психологіч­ний такт? Не що інше, як більш чи менш темна напівсвідома збірка спогадів різноманітних психологічних актів, пережитих на­ми самими. На підставі саме цих спогадів душі про свою власну історію людина вважає за можливе впливати на душу іншої лю­дини і обирає для цього саме ті засоби, дійовість яких випробу­вала на самій собі.
Н. Д.  Ушинський



Заняття психологією і читання психо­логічних творів, спрямовуючи думку людини на процес її влас­ної душі, може дуже сприяти розвитку в неї психологічного такту.
Н. Д.  Ушинський



За що б ми не вхопилися в справі ви­ховання, ми всюди прийдемо до цього питання — до питання міри, а якщо сказати точніше — до середини...
Слово «середина» можна замінити іншим словом, але як прин­цип це треба мати на увазі при вихованні дітей... Навіть у на­шому ідеалі, проти якого ніхто не може заперечувати, є принци­пи якоїсь середини, якоїсь міри, якоїсь дози.
А.С. Макаренко



...Любов вимагає якогось дозування, як хінін, як їжа. Ніхто не може з'їсти 10 кілограмів хліба і пи­шатися тим, що він так добре поїв. І любов вимагає дозування, вимагає міри.
А.С. Макаренко



Той знаменитий педагогічний такт, про який так багато пишуть, повинен полягати в щирості вашої дум­ки. Я не дозволю собі нічого приховувати, я кажу те, що я на­справді думаю. Це найбільш щиро, просто, легко і найбільш ефективно, але ж якраз не завжди можна говорити.
А.С. Макаренко



Дуже важливо володіти високою куль­турою спілкування з людьми, з дітьми особливо. Як багато втра­чає дехто з наших учителів через брак педагогічного такту. Враз­ливе дитяче серце не пробачає фальші, неправди, незаслуженої образи.
М.О. Прокоф'єв



Жодне покликання в країні по може бути важливішим, та немає жодного, яке було б важчим. Природа дає для нього тільки природжені задатки навіть людині з най­вищим розумом і найкращим серцем, а люди повинні розвинути, оживити і сформувати ці необхідні рідкісні задатки, як це ро­биться для кожної іншої професії. Тим часом чи не кожна окрема людина значно більше дбає про те, щоб її син добре освоїв майстерство, або ремесло, яким він все життя займатиметься, ніж піклуються держави і народи про освіту людей, яким доведеться працювати у, безперечно, найваж­ливішій і найважчій професії.
Й.-Г. Песталоцці



Справжніми вчителями і вихователями народжуються.
А.  Дістервег



Як істинним поетом, так і геніальним вихователем, учителем треба народитися. Він приходить на світ із задатками, потрібними для його покликання. Але ці задатки треба пробудити, розвинути. Як цього досягти? Найкраще цього можна досягти у справді виховавчій обстановці, завдяки людям, які є майстрами у справі виховання і навчання. їхнє життя і діяльність пробуджують дрімаючі задатки і розвивають педаго­гічний такт — учительський такт.
А.  Дістервег



Мистецтво виховання має ту особли­вість, що майже всім воно здається справою знайомою й зрозу­мілою, а декому навіть справою легкою,— і тим зрозумілішим і легшим здається воно, чим менше людина з ним обізнана, тео­ретично чи практично. Майже всі визнають, що виховання вима­гає терпіння; дехто вважає, що для нього потрібні вроджена здіб­ність і вміння, тобто навичка; але дуже мало хто прийшов до переконання, що, крім терпіння, вродженої здібності й навички, необхідні, ще спеціальні знання, хоч численні педагогічні блукан­ня наші й могли б усіх переконати в цьому.
К. Д. Ушинський



...У справі виховання самого знання ще далеко недостатньо, а необхідне й уміння. Природні педа­гогічні таланти, що самі собі прокладають шлях у справі вихо­вання, зустрічаються рідше, ніж якісь інші таланти, а тому й не можна розраховувати на них там, де потрібно багато тисяч учителів.
К. Д. Ушинський





...Знання і уміння викладати і впливати викладанням на розумовий і моральний розвиток дітей можуть бути прищеплені молодим людям, які й не мають особливих здібностей.
К. Д. Ушинський



Північні американці стверджують на основі досвіду, що здібностями до виховання жінки не тільки рівняються з чоловіками, а навіть перевершують їх; і в Америці часто можна почути, що за кількістю жінок на викладацьких місцях в тому чи іншому штаті судять про успіхи освіти в цьому штаті. Якщо набуття необхідних для вчительської посади знань однаково доступне для чоловіка і жінки, то, звичайно, немає причини, чому б жінка мала відставати від чоловіка в науці і здібності викладання.
К. Д. Ушинський



Важко погодитись, однак, із шведським педагогом, який в самій відмінності розумових здібностей чоло­віка і жінки вбачає що особливу здатність жінок до викладання. Нам здається, це швидше компліментом з його боку на адресу прекрасної статі, ніж педагогічною істиною. Не в розумових здіб­ностях жінки, а в характері її природи криються багаті засоби для виховання дітей.
К. Д. Ушинський



Зосередженість уваги, точність, терпін­ня, наполегливість, любов до порядку, ніжність, манери, смак і, нарешті, вроджена любов до дітей,— все це такі якості, які зу­стрічаються швидше і в більшій мірі у жінки, ніж у чоловіка. Північні американці вірно зауважують, що жінки вносять із со­бою в школу ту сімейну атмосферу, якої не повинна позбавля­тися дитина доти, поки в ній розумна воля не звільниться зовсім від пелюшок почуття та інстинктів.
К. Д. Ушинський



...Не той учитель, хто здобув виховання й освіту вчителя, а той, хто внутрішньо переконаний у тому, що він є, повинен бути і не може бути іншим. Ця переконаність трапляється рідко і може бути доведена тільки жертвами, які людина приносить  своєму покликанню.
Лев Толстой



Бувають учителі з природженим педа­гогічним талантом, які вміють під час уроків жити спільним життям усього класу, забувати про себе, про свої власні турботи, радощі і тривоги.  Кожний урок  такого вчителя є розширенням розумового кругозору учня, задоволенням його природної допит­ливості, розбудженої попередніми успіхами, є насолодою, а не мукою.
Іван Франко



Любити дітей — це і курка вміє. А от уміти виховувати їх — це велика державна справа, що вимагає таланту і широкого знання життя.
Максим Горький



Справа не в тому, що педагогічний ін­стинкт притаманний усім, а в тому, що він часто дрімає або спрямований неправильно. Яким чином збудити в кожному з нас той дрімаючий педагогічний інстинкт, який неодмінно існує, і да­ти йому належне спрямування — ось головне педагогічне зав­дання.
С. Т.  Шацький



Я вважав, що краще мати в колективі 4 талановитих вихователів, ніж 40 неталановитих і невихованих.
А. С. Макаренко



Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчитись, як треба навчати лікаря його майстер­ності, як треба навчати музиканта...
А. С. Макаренко



Можна і треба розвивати зір, просто фізичний зір. Це конче потрібно для вихователя. Треба вміти читати на людському обличчі, на обличчі дитини, і це читання може бути навіть описане в спеціальному курсі. Нічого мудрого, нічого містичного немає в тому, щоб по обличчю дізнаватись про деякі ознаки душевних рухів.
А. С. Макаренко



Уміння виховувати — це все-таки ми­стецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на скрипці або роялі, добре малювати картини, бути хорошим фрезерувальником або токарем. Не можна навчити людину бути хорошим художником, музикантом, фрезерувальником, якщо дати їй тільки книжку в руки, якщо вона не бачитиме фарб, не візьме інструмент, не ста­не до верстата. Біда мистецтва виховання в тому, що навчити виховувати можна тільки в практиці, на прикладі.
А. С. Макаренко





Це, товариші, як у всякій іншій спе­ціальності. Адже ніякий інститут не випускає інженера, він дає тільки звання інженера, а справжнім інженером людина стає через 3—4 роки роботи на заводі, коли як слід попрацює в хоро­шому заводському колективі. Так  само справжнім учителем-вихователем можна стати після роботи в  хорошому педагогічному колективі через  кілька років.
А.С. Макаренко



Зі мною працювали десятки молодих педагогів, які в мене вчилися. Я переконався, що як би людина успішно не кінчила педагогічний вуз, яка б вона не була тала­новита, а якщо не вчитиметься на досвіді, ніколи не буде хоро­шим педагогом. Я сам учився у старіших педагогів, і в мене багато хто вчився.
А. С. Макаренко



В останні роки я брав до себе яких завгодно вчителів і насамперед старався їх учити. Я вже став майстром, а вони ще молоді. І я говорив кожному з них: при­йшов до мене, нічого не знаєш, учись. І він бачив, що я говорю правду.
А,  С. Макаренко



Я не уявляю собі, щоб педагогіка мог­ла покластися на відокремленого вихователя. Звичайно, без та­лановитого вихователя, здатного керувати, що має пильне око, наполегливість, розум, досвід, одне слово, без хорошого вихова­теля нам важко. Але у вихованні 35 мільйонів наших дітей і юна­ків чи можемо ми покладатися на випадкову картину таких ви­хователів?
А. С.  Макаренко 



...Щоб з педагогічного персоналу вийшли відповідальні, серйозні вихователі, є тільки один шлях — об'єд­нання їх у колектив, об'єднання навколо певної фігури, центра педагогічного колективу — директора.
А. С. Макаренко



Де ж знайти людей з таким всебічним розвитком? Гарні люди навколо нас, їх треба вміло шукати. Я завжди добивався права цілком самостійно добирати вчителів і вважаю, що без цього школа немислима.
В. О. Сухомлинський



Гарний учитель не завжди приходить до школи з вже готовими якостями. Часто доводиться добирати людину, яка має лише відповідні дані для тієї всебічної підготовленості, про яку говорилося вище. Потім починається копітка робота з цією людиною, і вона стає добрим вчителем насамперед завдяки обстановці творчої праці педагогічного колективу і учнів.
В. О. Сухомлинський



Нерідко пошуки майбутнього вчителя починаються з того, що в людині, яка ще не має педагогічної освіти, виявляєш задатки таланту педагога.
В. О. Сухомлинський



Талант і покликання — обов'язкові умо­ви плідної діяльності письменника, які роблять його учителем життя. Талант і покликання — така ж обов'язкова умова, здатна будь-якого шкільного вчителя зробити учителем життя його учнів.
Олексій Сурков



Здається, що саме у відношенні до педагогічних кадрів треба особливо вміло застосовувати цей прин­цип старанного відбору і рекомендації педагогічним школам і ву­зам юнаків і дівчат, які ще в школі виявляють нахил до педа­гогічної діяльності, здібності вихователя. І це цілком закономір­но, справедливо. Справді, от як у житті: хлібороб виховує хлібо­роба, металург — металурга, письменник виховує молодого на­ступника.
Юрій Збанацький



Педагог має в своєму учневі відчути талант педагога, розвинути його, викликати любов до своєї про­фесії. А школа повинна зробити все, щоб такий учень потрапив саме до навчального закладу, який підготує його до улюбленої і такої важливої для суспільства роботи.
Юрій Збанацький



...Необхідно виховувати в людині актив­не творче світосприймання, притаманне дитинству. Це велике і складне завдання, яке під силу лише талановитому вихователю, педагогу. Треба якомога вище підносити суспільний престиж пе­дагогів, вихователів, вожатих, особливо людей талановитих.
Чінгіз Айтматов 



Педагогічна професія зв'язана з артис­тичною не лише тоді, коли можна говорити про справжній педа­гогічний талант, коли вона неминуче включає в себе і елементи справжнього артистизму, але й завжди, щодня вона повинна грун­туватися на живому відчутті сприймання душі іншої людини — кожного з тих учнів, до яких воно звернено. В цьому відчутті і полягає основна педагогічна здібність, без якої ні про яке покликання до діяль­ності педагога не повинно бути мови.
П.  Александров



Якщо ти навчаєш, намагайся говорити коротко, щоб розум слухняний відразу ж зрозумів слова і збері­гав би їх в пам'яті правильно. Все, що зайве, зберігати розум наш не може.
Горацій



Я не люблю голослівних пояснень; мо­лоді люди мало звертають на них уваги і майже не пам'ятають їх. Речі, речі давайте! Я не перестану повторювати, що ми надто багато уваги надаємо словам; своїм балакливим вихованням ми створюємо лише базік.
Ж.-Ж. Руссо



Гарний учитель скупий на слова.
А. Дістервег





У жодному іншому стані балакуча лю­дина не викликає в людей, які розуміються на справі, такої недовіри, як у стані вчителів, і це справедливо. Широка публіка правда, гадає, що говірка і балакуча людина саме завдяки цій якості придатна до професії вчителя. Немає нічого більш хибного, ніж така думка.
А. Дістервег 



Велика різниця — говорити самому чи викликати на розмову інших. Останнє — мистецтво справжньою вчителя...
А. Дістервег



...Говорити самому, замість того, щоб вислуховувати, що говорять учні,— серйозна похибка, не що ін­ше, як погана звичка, яка до того ж іще дуже згубно впливає на учнів. Подібно до деяких пасторів, які гадають, що вони мо­ральними проповідями і благими повчаннями виправляють грішників, багато вчителів уявляють собі, що повідомляють не тільки знання, а й освіту (повідомляти освіту!), коли ревно і багато говорять. В одне вухо влетіло — в друге вилетіло; або й, швидше всього, усе пролетіло повз вуха! Ось чого вони досягають! І так з року в рік вони черпають воду з дірявої бочки данаїд. Воісти­ну пекельна робота!
А. Дістервег



Але головне, що вражає у цих учи­тельках,— це надзвичайний дар слова; рідне слово вироблене, усвідомлене і засвоєне чудово. Пан Фреліх зауважує, що взагалі у жінок значно більший дар слова, ніж у чоловіків, і цей дар розгортається легше й швидше; недаремно і наші російські при­казки говорять не без поваги про довжину жіночого язика. Але як могутньо і вдячно скористався з цієї довжини гер Фреліх! Найважчі для висловлювання ріттерівські ідеї сходили з язика цієї дівчини так легко, вільно з такою  чіткістю й точністю, що я не без смутку згадую наше педагогічне мимрення.
К. Д. Ушинський



Взагалі він говорив небагато й неохо­че. Радість, смуток або гнів ми розуміли швидше з його очей, обличчя і рухів, ніж з його слів. І треба було бачити, як з поя­вою задоволеної усмішки на його обличчі прояснювалися обличчя його учнів, весь клас охоплювала радість.
Іван Франко



Якщо визнати, що «з дитиною треба говорити серйозно», тоді ті, хто визнає це, зобов'язані говорити з питань виховання дитини також цілком серйозно, а не мовою напівграмотних фєльєтонів і не тоном людей, які, очевидно, не розуміють усієї глибини й важливості питання. З цього питання було сказано: «Тенденція забавити дитину — неповага до дитини». Я певен — з дитиною треба говорити «забавно». Початкове уявлення про сонячну систему, про нашу планету, про її країни і людей мають бути викладені в іграх, в іграшках. ...Історію великих відкриттів і винаходів треба розповісти дітям легко й «забавно»,
Максим Горький



Дорожіть цілісним враженням дитини, її думою і настроєм. Урок — або логічна задача, яку діти самі розв'язують, або розповідь, щира і проста, вчителя.
П. П. Блонський



Розповідь учителя має бути відновле­на в своїх правах. Як сильно може зворушити дитячі душі роз­повідь учителя про свою роботу, своє дитинство, свої подорожі, своїх улюблених письменників і своїх улюблених героїв!
П. П. Блонський



Говори ж, говори, вчителю; можливо, година твого захоплення —- найповчальніша година для дітей. Зво­руши їхні серця, дай їм глибоке враження.
П. П. Блонський



У нашій ідеальній школі діти часто слухатимуть розповіді вчителя про його улюблених героїв, він часто читатиме їм свої улюблені вірші, співатиме з ними своїх улюблених пісень, показуватиме їм свої улюблені картини. Зви­чайно, не все, що любить учитель, доступне дітям, але все, що дає він їм, він повинен любити сам.
П. П. Блонський



У школі має бути якомога більше яскравих барвистих годин. І для того, щоб захопити дитину роз­повіддю (а діти дуже люблять розповіді), треба не так багато: треба бути простим і щирим, самому почувати і уникати пиш­них фраз.
П. П. Блонський



Кожне наше слово повинно нести в собі добро, справедливість, красу — в цьому суть наших етичних повчань. У цій справі немає дрібниць. Одно ваше слово монад зруйнувати в дитині віру у вас як у вихователя, збентежити дитячу душу.
В.  О.  Сухомлинський

Складна робота вчителя, в його праці потрібне гаряче серце. Він керівник без претензії на владу, друг без панібратства, порадник без нотацій, вишка, куди піднімає він свого вихованця, щоб разом озирнути світ дитячими очима, розміркувати по-дорослому. Якої поваги гідна людина, що вміщує в собі душу дитини, підлітка і юнака!
С.П. Титов



Його справа найважча, навіть дива не здужає. Поглянь, одна сильна людина перед вихованням однієї дитини виявляє слабкість. А він цілій групі дітей дає знання і виховує їх, що можна з цим зрівняти!
Алішер  Навої



Друга мета твоя на тій путі —
Достойного учителя знайти.
Алішер  Навої


Професія накладає на людину певний відбиток... Нам приємно зустріти справжнього лікаря в людині, що обрала собі лікарську професію; нас тішать своєрідні особливості моряка, воїна, поета. І ми, треба сподіватися, тішитимемося і своєрідними особливостями вчителя. Його службова діяльність і професія накладають на нього певний відбиток, розвивають у ньому особливий світогляд і особливе ставлення до людей, роблять з нього своєрідну особистість. Ми з радістю знаходимо. в учителя свідомість учителя.
А. Дістереег



Нема сумніву, що багато що залежить від загального розпорядку в закладі, але найголовніше завжди залежатиме від особи безпосереднього вихователя, що стоїть віч-на-віч з вихованцем: вплив особи вихователя на молоду душу становить ту виховну силу, якої не можна замінити ні підручни­ками, ні моральними сентенціями, ні системою покарань та заохочень. Багато, звичайно, важить дух закладу; але цей дух живе не в стінах, не на папері, а в характері більшості вихователів і звідти вже переходить у характер вихованців.
К. Д.  Ушинський



Хоч би які були докладні й точні інструкції викладання та виховання, вони ніколи не можуть замінити собою відсутності переконань у викладача... Найголовнішим шляхом людського виховання є переконання, а на переконання можна тільки впливати переконанням. Всяка програма викладання, всякий метод виховання, хоч би який він був хороший, не перейшовши в переконання вихователя, залишиться мертвою буквою, що не має ніякої сили в дійсності. Найпильніший контроль у цій справі не допоможе. Вихователь ніколи не може бути сліпим виконавцем інструкції: не зігріта теплом його особистого переконання, вона не матиме ніякої сили.
К. Д.  Ушинський



...Вічно не старіюча дитячість душі є найглибшою основою істинного самовиховання людини й виховання дітей... Як самовиховання людини, так і виховання дитини — не зовнішня поліровка, а істинне, що проймає всю душу, виховання — грунтуються на цій цілісності, цілковитій прозорості і беззавітній щирості душі... Але щирість викликається тільки щирістю; ось чому не тільки у вихованця, але й у вихователя цілковита щирість душі є єдиною міцною запорукою справжнього, а по примарного успіху виховання...
К. Д.  Ушинський



Вихователь повинен являти собою зразок правдивості й нікого не обманювати.
...Мені здається, що це одно з джерел брехні: краще — якнайменше обіцяти, але завжди виконувати [дану обіцянку].
К. Д.  Ушинський



В дитячому віці зовнішнє і внутрішнє, форма і суть змішуються дуже легко, і неохайна, задушна шкільна кімната, подертий, заяложений, погано надрукований підручник майже так само відбивають у дітей охоту до навчання, як наприклад, неприваблива, непристойна зовнішність учителя.
К. Д.  Ушинський



Спостерігаючи за педагогами, які відвідували нашу школу, я дійшла висновку, що вони поділяються на дві категорії: до першої належать люди, які входять до школи з якимось нервовим бажанням шукати недоліки і з дитячим острахом не помітити їх і скомпрометувати себе. Такі люди прискіпуються до дрібниць, надають їм величезного значення, зосереджують на них усю свою увагу і, віддаючись їм цілком, втрачають здатність глянути в лице самій справі... Не такі люди другої категорії: школа не уявляється їм «полюванням за помилками...» Вони входять до неї з любов'ю до справи, вони намагаються знайти в ній якомога більше хорошого; як мати в улюбленій дитині, вони захоплюються всім, чим можна захопитися, вони радіють з усього, з чого можна радіти, і вселяють те довір'я, і викликають ту щирість, яка одна тільки й здатна допомогти критиці зазирнути в душу школи.
X. Д. Алчееська


Знаючий, думаючий, досвідчений педагог не засиджується довго, готуючись до завтрашнього уроку. На безпосередню підготовку до уроку в нього йде дуже мало часу. Він не пише довгих поурочних планів, і не може бути й мови про те, щоб він записував у план зміст фактичного матеріалу з даного уроку. Він справді, готується до гарного уроку все життя.
Його духовне життя — це постійне збагачення інтелекту. Він ніколи не скаже: я вже нагромадив достатньо знань, їх вистачить мені на все життя. Знання — справа жива, вічно обновлювана. Воно старіє і вмирає, як старіє і вмирає людина.
В.О. Сухомлинський



Фундамент, на якому стоїть школа і будується все, що робиться в школі,— це різносторонні знання, багате розумове життя, широта кругозору, постійно інтелектуально зростання кожного вчителя. Через  три-п'ять років після закінчення ВУЗу  учитель повинен знати в три,  в п'ять, в десять разів  більше, ніж знав  він у перший  рік своєї роботи. Якщо цього нема, учні будуть приречені на нудне зубріння і отупіння, тому що викладання, що зігріто і не осяяне прагненням учителя до знань, перетворюється для нього у важку повинність, у тягар, а в дитини відбиває всяку охоту до знань і губить її інтелектуальні задатки й здібності.
В.О. Сухомлинський



...Основною пізнавальною стихією уроку, що входить ніби в усі пори школярів, має бути ніяк не виклад підручника, а те, що він дає «між рядків» підручника, той великий загальний запас освіченості, який він приносить із собою на урок і віддає учням разом з диханням, всією своєю особистістю, всією своєю дуже великою інтелігентністю. Такі й лишаються в нашій пам'яті...
Маріетта Шагінян 



Боротися з натурою — марна справа... Учитель є помічник природи, а не  її владика, її утворювач, а не перетворювач...
Я. А. Коменський



...Насамперед добре вивчіть ваших вихованців; бо ви, без сумніву, зовсім не знаєте їх...
Ж.-Ж. Руссо



Я кажу вам: без прагнення до наукової роботи вчитель елементарної школи неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Вій дерев'яніє, кам'яніє, опускається. Колись було інакше: тоді вимагали від учителя тільки зовнішньої, механічної діяльності... Без  постійного прагнення до науки його діяльність втрачає ту одухотвореність, без якої все навчання перетворюється в суцільну муштру і дресирування.
А.  Дістєрвег



Нехай тому ніхто не сподівається, вивчивши певну теорію, зробитися практиком-вихователем або вчителем. Практики можна навчитися лише на практиці, в житті. Можна знати всі закони і правила, не вміючи їх доцільно застосовувати...
А.  Дістєрвег


Буває, вчитель заграє з дітьми, хоче швидко, дешево, легко вкрастися в довір'я. Хоче побавитися, якщо він у доброму гуморі, а не щоденною копіткою роботою організовувати життя колективу. Інколи ці панські потурання чергуються з нападами поганого настрою. Такий учитель робиться посміховищем в очах дітей. Іноді честолюбцеві здається, що легко переробити людину, переконуючи і ласкаво напучуючи її: варто лише зворушити і виманити обіцянку виправитися. Такий учитель дратує і набридає. Трапляється, що про людське око — друзі, на словах — союзники, на ділі — підступні пороги і кривдники. Такі вчителі викликають відразу. Відповіддю  на третирування  буде зневага,  на  дружелюбність — неприязнь, бунт, на недовіру — конспірація.
Януш Корчак



Чим нижчий духовний рівень вихователя, безбарвніше його моральне обличчя, чим більше він дбає про свій спокій і зручності, тим більше він видає наказів і накладає заборон, які ніби диктуються турботою про благо дітей. Вихователь, який не хоче неприємних сюрпризів і не бажає нести відповідальність за то, що може статися,— тиран. Тираном стане і вихователь, який невміло дбає про моральність дітей. Вихователю, що надто однобічно стежиш за моральністю дітей! Боюся, в тебе самого не все гаразд.
Януш Корчак



...Зовсім  не  випадково  я не раз писав: «Учителю, будь людиною!»
П. П. Блонський



Чому вчитель як жива особистість не присутній у класі і тримає свою душу на замку від дітей? Чому перед дітьми так часто нудьгуючий професіонал? Лише жива душа оживить душі.
П. П. Блонський



...Я  зовсім  не  поділяю  думки  тих, хто все ще гадає, що головна роль учителя — подавати «суми знань».
П. П. Блонський



Часто ми є свідками того, що не тільки окремі неврастеніки або істерики, а весь клас виявляє певний неспокій, підвищену збудливість... Одним з найсильніших звукових подразників у класі є сам учитель. Ми часто спостерігаємо таку картину, коли збуджений клас змушує і вчителя збуджуватися дедалі більше, коли він з усієї сили своїх легень намагається перекричати весь клас і внаслідок цього набуває звичайної вчительської хвороби — катару горла. ...Учитель ні в якому разі не повинен вносити ще якісь додаткові подразнення до звичних подразнень у класі. Тому питання про мову вчителя, про підвищення його голосу відіграє дуже велику роль в організації класних занять.
С.Т. Шацький


...Вчитель повинен бути дипломатом. Ні, це не виключає великої щирості. Учитель якоюсь мірою і актор — йому належить бути завжди рівним, уважним, підтягнутим. Він так само, як і ми, актори, не має права переносити «на сцену» свої особисті переживання. Учитель завжди повинен заходити до класу з ясною душею — з якими б неприємностями, з якими б труднощами не зіткнувся він у житті. В момент, коли вчитель з дітьми, він зобов'язаний забути про все. Це дуже важко.
Віра Марецька



Вихователем і вчителем треба народитися; ним керує природжений такт.
А.  Дістервег



При безпосередньому спілкуванні з учнями внутрішнє чуття вчителя підказує йому, як він повинен діяти, чинити; чи настав час для того, щоб переходити до узагальнень, чи вони не під силу юнацькому розуму, який ще не дозрів до них, і тільки спантеличать його. Шкідливе запізнення, ще шкідливіша передчасність.
А.  Дістєрвег



Так званий педагогічний такт, без якого вихователь, хоч би як вивчав він теорію педагогіки, ніколи не буде добрим вихователем-практиком, є по суті не більше, як такт психологічний, потрібний педагогові такою ж мірою, як і літераторові, поетові, ораторові, акторові, політикові, проповідникові, і, словом, всім тим особам, які так чи інакше думають впливати на душу інших людей.
Н. Д.  Ушинський



Педагогічний такт — це особливе застосування такту психологічного, його спеціальний розвиток у галузі педагогічних понять.
Н. Д.  Ушинський


Неправильним є твердження, яке, ще, на жаль, інколи можна почути і від науковців, і від окремих учителів: слабкість виховання в багатьох школах пояснюється, мовляв, тим, що воно — «словесне виховання». Насправді вихо­вання стає немічним, безсилим саме тоді, коли забувають, що в нашому розпорядженні є по суті єдиний тонкий і надійний, все­сильний і гострий інструмент виховання — слово. Дивним звучить навіть цей термін, в який дехто вкладає безліч гріхів, — словесне виховання. Справжній вихователь саме і повинен досконало во­лодіти вихованням засобами мудрого слова. У слові акумулюють­ся відносини між людьми, слово виявляє ідею, а ідея — стовповий корінь виховання.  Серце  дитини  повинне  бути відкритим  перед словом, думкою, переконанням, повчанням вихователя.
В. О. Сухомлинський



Слово — це якнайважливіший педаго­гічний інструмент, його нічим не заміниш. Кожний учитель початкових класів — насамперед — словесник.
В. О. Сухомлинський



Вихователю, якщо хочеш, щоб твої си­ли кликали й примушували прискорено битися юні серця, йди й розповідай їм про те, що вразило тебе, що пробудило в твоєму серці гаряче трепетання від гордості чи гніву, радості чи не­нависті.
В. О. Сухомлинський




1 коментар: